Українські історики уперто іґнорують архів НАНУ
Володимир Іваненко
Українські історики тримаються радянського наративу, повʼязаного з правописом 1929 року, плутають українізацію з більшовицькою локалізацію і т. ін.
Ось і Геннадій Єфименко — туди ж, гортаючи підшивки більшовицької преси. У даному випадку йдеться про склад Правописної комісії з 26 осіб, затверджений Раднаркомом УСРР 23 липня 1925 року під головуванням наркома освіти. Історика збентежило те, що в аналоґічному повідомленні газети «Коммунист» не було названо Скрипника, а тут його імʼя зʼявляється насамкінці.
Якби історик зауважив не тільки і не стільки Скрипника та інших більшовиків у складі цієї комісії, а й Кримського, Голоскевича, Курило та інших, а потім глибше поцікавився цими особами, він напевно переглянув своє бачення обговорюваної комісії.
Справа в тому, що Агатангел Кримський на той час упродовж років і років уже був головою Правописної комісії, яка ефективно працювала водночас із Термінолоґічною комісією під егідою Всеукраїнської Академії наук (ВУАН).
Історія обох комісій іде аж до уряду УНР, міністри якого входили до їхнього складу. Наприклад, у складі обох комісій був Климент Квітка — виконувач обовʼязків міністра юстиції, а потім керівник етномузиколоґічного кабінету ВУАН.
Займаючись спадщиною К. Квітки, я перебрав аркуш за аркушем архів Правописної та Термінолоґічної комісій, який ідеально зберігся у архівних фондах НАНУ. Прикметно, що до мене, як свідчать списки користувачів, до цих документів заглядали дві-три особи із попередніх поколінь; думаю, що не більше дослідників заглядали туди і до мене.
Як на мене, ці архіви годилося б видати окремими збірками та оцифрувати, й відтак зробити доступними для всіх істориків.
Це дуже важливо не тільки тому, щоб навести лад в історії нашого Правопису, що дуже важливо, а ще й показати, як більшовики намагалися леґалізувати Правописну комісію й використати її у процесах так званої локалізації на свою користь.
Мине лише чотири роки, і правопис А. Кримського буде ухвалений. Він дістане назву то «правопису Скрипника», то «харківського», то навіть «Голоскевича» (він був секретарем комісії і видав словник), але тільки не Кримського.
До теми:
