Виглядає корова з-за причілка, а людина вигляд має
Ольга Васильєва
Сьогодні у стрічці катається допис-реабілітація слова «виглядати» у значенні «мати вигляд». Мовляв, у класиків є. Продублюю свій старий допис. І хоч які в мене напружені стосунки з Олексою Негребецьким, він колись теж слушно висловився на цю тему так:
«Коли я вперше почув українською “виглядає” в значеннї росїйського “смотрітся”, то був просто шокований. Наче на камінь напоровся — таке воно неорганїчне було, так суперечило самому духу звичної менї мови. З ваших прикладів бачу, що вживали його західняки та Самчук, який міг це десь підчепити.
Я так собі думаю, що тут важить стилістика. Коли написано “виглядала старою бабусею”, то тут однозначно зрозуміло, що йдеться про її зовнішність. Чи “я виглядав би смішним” — теж зрозуміло. А коли заголовок: “Отак виглядає реформатор”, то мимоволі сприймаєш як ту бульбу, що з носа виглядає. І в багатьох інших фразах “виглядати” сприймається не завжди так, як хотів автір. Є такі слова, що мають кілька значень, деякі з яких підступні, і треба мати чуйне вухо, щоб не написати дурниці. Щоб не вийшло, як у знаменитому заголовку “Подружжя Марущаків кохається у квітах”. Хоч гарне ж таке слово в тому значенні, яке не зразу спадає на думку: виявляти замилування до кого-, чого-небудь, захоплюватися, любуватися кимось, чимось; любити. Серце люди полюбило І в людях кохалось (Тарас Шевченко, I, 1951, 352).
Мова таки розвивається. Не завжди в слушний бік, та все ж. Деякі значення слів втрачаються, деякі змінюються, як з тією лихою “меншиною”. Часто змінюють безглуздо – з чим я завжди воюю, намагаюся пояснити, однак публіка охочіше сприймає всякі яскраві брязкальця та калатальця (“смаколики” та “відтаки”), ніж грамотні вивірені вжитком слова. Добрих стилістів серед сучасних українських письменників просто немає. Тож хай краще не вживають те “виглядати” чи “кохатися”, ніж творять сміховинні конструкції».
* * *
Виглядає корова з-за причілка, а людина вигляд має.
Цим висловлюванням одного мого читача можна було б почати й закінчити допис, проте доповню його аргументами професора Олександра Пономарева.
У мовному блозі на «ВВС News Україна» він розповідав, що дехто хоче довести закономірність уживання слова «виглядати» у значенні російського «выглядеть», наводячи приклади з польської, білоруської, англійської та інших мов. Скаржиться, що редактор у всіх випадках повиправляв йому на «мати вигляд». Професор зауважив, що замість «гарно виглядаєш» справді треба писати «маєш гарний вигляд».
Правильні й неправильні варіанти:
❌ Наречена виглядала чарівно.
✅ Наречена мала чарівний вигляд.
❌ Ситуація виглядає дивно.
✅ Ситуація видається дивною.
❌ Печені яблука, политі медом, виглядають апетитно.
✅ Печені яблука, политі медом, апетитні на вигляд.
⚠️ Пам’ятаймо, що основне значення дієслова «виглядати» — це дивитися кудись, крізь щось, вдивлятися.
Та найголовніший аргумент, на думку професора Пономарева, — відсутність у дієслова «виглядати» значення «мати вигляд» у словнику за редакцією Бориса Грінченка, який є основним мірилом українськости питомих українських слів. Наявність такого значення в окремих авторів не є достатньою підставою для його поширення в літературній мові. Від поширеності помилка не перестає бути помилкою.
Говорімо та пишімо правильно!
Від редакції:
Цим текстом редакторки Ольги Васильєвої я започатковую розділ журналу, присвячений українській мові, зокрема культурі мови і мовлення, а також премудростям стилістики й стилістичної майстерності.
У цьому розділі ви знайдете те, про що я свого часу писав у своєму мікроблозі «Не майте гніву до моїх порад», що його я мав у Фейсбуці. Назву я запозичив із відомого вірша Максима Рильського «Не бійтесь заглядати у словник». У роки навчання в університеті та роботи в «Літературній Україні» я, можна сказати, перечитав чотиритомник Бориса Грінченка й академічні тлумачні словники, за що Микола Шудря прозвав мене словознавцем. Той блоґ разом із моїм тодішнім профілем завалили гакери. Від нього залишилася лише моя стаття «Право на поради», з якої той блоґ починався, і, можливо, ще якісь нотатки.
Дозволю собі тут зауважити, що говорячи про стилістику й культуру мовлення, не варто вдаватися до категорії «правильно»/«неправильно». Стилістика й культура мовлення — дисципліни ненормативні. Отож тут немає правил. Тут володарюють рекомендації, смак до слова й відчуття слова.
До речі, у контексті сьогоднішньої публікації напрошується до також обговорення підміна у мовленні поняття «відчуття» поняттям «почуття». Сподіваюся, пані Ольга або хтось інший запропонує для нашого журналу свої нотатки на цю тему.
