Подібних матеріалів аж надто багато — і саме тому, що до них великий інтерес, а звести докупи розрізнені наукові дані дуже складно. Емоцїйний (“патріотичний”) компонент у цих дискусїях домінує, і це відштовхує від теми багатьох зовсїм не дурних дослїдників, налаштованих на “строгу” науку.
Саме цей допис може бути стартовим для дослїдників… не скажу «неупереджених» (таких не існує), а скажу: здатних контролювати свої упередження.
Беззастережно поширюючи цей матеріал, недостатньо обізнана в ньому людина робить ведмежу послугу нашій етнїчній культурі — мові, історії, дисциплїнї думки. Я шкодую й прошу вибачення, що мимоволї став таким “поширювачем”, і тепер мушу закрити поширення. Але не знаю, як це зробити. Підкажіть, хто вміє.
Василь Триліс
* * *
Ірина Омельченко
«Санскритська мова є європейського походження. В Азії вона поширилася тому, що до Індії далеко перед народженням Христа прибули арії з України» (Р. Латґем, дослідник санскриту. Цитата з книги «Етнологія Європи»).
Жодна мова не оповита таким серпанком загадковості й пошани, як санскрит. Його називають прамовою людства, священною мовою, мовою богів.
І це при тому, що до 1762 року вчені Європи й гадки не мали про існування такої мови. Лише починаючи з цього року, коли британці загарбали Індію, до вчених світу почали надходити відомості про санскрит як мову священних книг, а отже, як найбільш давню літературну мову планети.
Власне санскрит став справжнісінькою знахідкою для Європи, значення якої, втім, і до сьогодні Європа не збагнула.
Однозначно можна стверджувати, що санскрит значно давніший і від грецької, і від латинської мов. Він узагалі багатьма вченими розглядається як найдревніша з усіх мов світу (у всякому разі з тих, які розвинулись до письмової фіксації).
У цьому контексті цікавим є той факт, що у санскриті – більше тисячі українських слів, вживаних і донині. Крім того, вивчення давньоукраїнської мови дозволило французу Ж.Шампольйону у 1822 році прочитати єгипетське письмо і відкрити культуру Стародавнього Єгипту.
У 1975 р. болгарин-поліглот Джон Стойко розшифрував рукопис “Листи до ока Божого” – памятку української мови VII-VI ст. до Христа і на основі української мови розшифрував письмена етрусків.
Тобто, круг довкола спільної прамови звужується. В якій ж парадигмі слід розглядати українську мову і санскрит?
Говорячи про поширення індоєвропейської прамови і маючи на увазі, що її існування – це об’єктивна реальність (мова йде не про реальність злиття чогось європейського з чимось індійським, а існування власне однієї мови, на основі якої сформувалися так звані індо-європейські мови), слід зауважити, що поширення мови на великі простори можливе тільки завдяки або військовій, або культурній (або і одній і другій) експансії більш розвиненого народу (здатного на момент експансії створити цивілізацію) на народи менш розвинені.
Отож, на період поширення спільної індоєвропейської мови (приблизно 5 тисячоліття до н.е.) єдиною розвиненою цивілізацією на теренах від Тибету до Британії, була Аратта (таку назву подають шумери), відома світові як Трипільська культура, Трипільська цивілізація.
Звідси цілком логічно припустити, що витоки спільної «індоєвропейської мови-основи» є сучасна територія України!
Саме звідси і походить санскрит.
Як свідчить американський дослідник Артур Кемп, приблизно у 5600 рр. до н. е. з території України почалося безпрецедентне розселення представників скіфо -трипільської, праукраїнської раси.
Арії опанували Афганістан (який отримав назву — Арія), Іран (Аріан) та Індію (Ар’я Варта).
Ар’я Варта в перекладі з давньо-індійської означає «країна шляхетних аріїв».
Це первісна територія розселення ведійських аріїв з України на Великій Північно-Індійській рівнині.
Особливо цінною є найбільш характерна риса санскриту: священність.
Санскрит – це мова Богів. У жодному випадку не дозволялося вживати лайливі слова у санскриті.
Порівняйте з мовною традицією українців: українська мова чи не єдина мова світу (окрім санскриту, звісно), в якій немає жодного інвективу (матюків).
З давніх-давен в Україні засуджували лайку, а хто вживав погані слова, відразу підлягав осуду.
Що саме з ПраУкраїни прийшов санскрит на територію сучасної Індії, доводить, зокрема, Оскар Менгин, професор палеонтології Віденського університету, який ствержує, що «трипільська культура — це передусім українська культура».
Австралійський професор Гордон Чайлд, який є одним з найбільших авторитетів у ділянці давньої історії, називає людей трипільської культури «ukrainian villagers» (українські селяни).
Подібно висловилися також і українські науковці Щербаківський, Пастернак, Хвойка, Грушевський та інші.
Якщо, на думку науковців, в Україні в давнину існувала висока культура та народилася прамова європейських народів, то який же народ міг створити цю культуру?
Цілком певно, що це був не китайський, єврейський чи арабський народ, а також і не давньо-індуський, назви якого ще не було в ту добу.
Це був наш, праукраїнський народ.
Про нашу праісторію найширше стверджується такими науковцями, як С. Пігот у своїй праці «The Dawn of Civilisation», Герберт Г. Веллс у «The outline of History», А.Л.Бешем у «The Wander that was India», та в енциклопедіях: «The new International Encyclopedia», «Encyclopedia Americana».
Автохтонну українську спадкоємність від найдавніших часів трипільської доби і той незаперечний факт, що Україна є колискою народів Європи, підтверджує також і російський науковець Ростовцев — професор московського, Оксфордського та Єльського університетів.
Після своїх дослідів «трипільської культури», яка існувала в Україні близько семи тисяч років тому, він зробив такі висновки: «Трипільська культура зі своїми матеріальними та моральними прикметами цілком заслуговує на назву української культури, у всій своїй схожості і близькості».
