Самі не можемо українізуватися, так поляки нам допоможуть
«Ви дієте, як посланець вищих сил. Подивляю вас». (Юрій Винничук)
Пшемислав Ліс-Маркевич
Учора в Ґданську я провів семінар для українців. Як завжди попередив, що виключною мовою семінару буде українська. Я навіть сказав: хто не зможе сказати «паляниця» — прошу на вихід. Але…
Путіномовні нахаби приперлися, як завжди, і не вийшли. На мої зауваження, що прошу дотримуватися цієї залізної засади, одна пані застогнала, що «їй важко». Я чемно відповів, що мені чути російську мову ще важче. Я, ясна річ, чудово розумію, чим є «льготи», «оформление наследства» чи «мой муж», але я залишився глухим на ті «чисто українські терміни», чемно усміхався і нагадував нахабам, що мова семінару – українська. І коли путіномовні застрягали на своїх «оформлениях наследства», а я далі чемно мовчав, або здивовано перепитував, про що йдеться, добродушні українці кидалися (а мали би цього не робити і мали би «не розуміти» як я) перекладати «наследства» на «спадщини» і «льготи» на «пільги».
Непотрібно… Бо суть не в фактичному нерозумінню, істота в тому, аби показати путіномовним, що вони мусять змінитися, бо якщо ні, вони не зможуть жити в українськомовному середовищі. Схоже, завдяки своїм миролюбним співгромадянам – ще довго зможуть.
І це не все. Ще почуєте, українці, що ви самі – путіномовні. Так? Так.
Хоча ми про політику не розмовляли, один із присутніх малоросів таки не витримав і запитав мене (як кінченого телепня), чи я взагалі відрізняю російськомовних від росіян. Я відповів, що нема чого розрізняти, бо російськомовні та росіяни це те саме. Пан почав заперечувати. Розумієте
…Путіномовні чудово розуміють, що їхня путіномовність – ганебна і починають вигадувати дедалі дебільніші аргументи, які мають виправдати, чого вони на суспільному дні України.
Мабуть, ще якийсь поляк купиться. Я йому пояснив стисло. І моя доня, і я – англійські філологи. Але ми вдома англійською не розмовляємо, бо наша рідна – польська. І якщо він розмовляє російською, то це не його химерний вибір спілкуватися в побуті іноземною російською, а саме російська для нього рідна і він росіянин. І крапка.
Мій співбесідник раптом сказав, що «тут усі російськомовні». Більш ніж половина щиро обурилася і заперечила. Але… Якщо ви вже так, котики пухнасті, кидалися перекладати «оформления наследства», то ж ви самі собі винні. Ви – російськомовні. А я – ні!
Любі українці Триміста! Дякую вам за непогану явку. Любі українці Польщі! Ви мене весь час запрошуєте на ті семінари, і я готовий їздити по Польщі і вам пояснювати складнощі польського імміграційного законодавства. Але ті семінари для вас – українців, і вони завжди будуть українською мовою. Я розумію, що совок завжди буде прилазити на них хоча би послухати, бо вони безкоштовні, а совок любить халяву і совок сам себе не поважає. Бо коли я висловлювався неприхильно про путіномовних, совок сидів, хоча я би вийшов.
Я готовий терпіти путіномовний совок, бо я не буду робити на вході тестів. Але я російської мови не маю бажання слухати і я вирішив її не розуміти. Було би добре, аби ви – на моїх семінарах – теж її не розуміли. Якщо далі будете перекладати все, що путіномовні кажуть, я певного дня просту вийду і більше не побачимося. Збагнули?
* * *
Збережу цей допис, бо якщо мені трапиться амнезія, буде простіше дійти з самим собою ладу…
Ваша підтримка журналу «Україна» дуже важлива. Підпишіться, щоб отримувати оновлення на електронну пошту. Складіть пожертву на журнал «Україна». Дякуємо!
