Головне питання, яке турбує сучасних жителів українського простору співжиття
Закінчення війни підсвідомо вже відбулось. Тут під війною розуміють надзвичайні (!) події, що відбуваються не прогнозовано та в яких не знають як діяти. А життя людей в Україні прийшло у новий стан нормальності. За розкладом… зеленського режиму.
Школи, лікарні, підприємства і головне державні структури працюють за графіком, передбачувано та цілком прогнозовано. Державні діячі на ниві легітимного насильства знову працюють буденно та виснажливо. За їх словами у них усі дні однаковісінькі, суцільний «день бабака». Це означає відсутність надзвичайної ситуації та несподіванок. Грабування відбувається за розкладом мирного часу (бо на війні не буває розкладів).
Отже, ми стабілізувались у нормальності взеленського масштабу. В нас наступив повний стабілізєц у житті. Стабільність, майже до… проносу. Стабільність глухого кута невизначеності та непевності. Стабільність крадівництва, примусового призову, закритих кордонів та повна визначеність із продажем-робазарюванням країни на користь іноземних корпорацій …
Навіть політичні імбецили, які показово та вельми фальшиво, радісно плескають у долоні, приходячи до дому та на одинці з самим собою або своєю родиною бачать глухий кут ситуації. Звісно, не у всіх стає клепки зрозуміти, що глухий кут назрів і сформувався завдяки їх аплодисментам… але то таке.
Будь-яка притомна людина вже наїлась взеленських простих рішень від зеленого принтера та найвеличнішого крадівництва від гофіса на пагорбах. Навіть, тепер до багатьох починає доходити повне безумство фрази «неначасібовійна». Хоча б тому, що війна у нас превентивний стан. А ворожа агресія та прильоти, це лише зміна декорацій, на фоні яких відбувається пограбування та ґвалтування Українського народу.
Пікантність ситуації в тому, що жертві насильства, за великим рахунком, не важливо, хто саме вчиняє насильницькі дії та в що грабіжник одягнений і якою мовою говорить…
Навколо українців розгорнута війна на усіх фронтах. Війна, у якій ми живемо, бо іншого часу для життя в нас немає. Світлого взеленського майбутнього просто не існує. Усе, що його взеленська величність могла наробити, вже навколо нас. І насолоджуватись оцим режимом ницості та зухвалої потворності вже немає ані сил, ані можливостей. Адже він пропонує консервацію нароблено ним безумства ще на років п‘ять, як мінімум.
Агресивна росія нікуди не дінеться, допоки не буде знищена саме нами. Але ми… можемо просто не дотягнути до набуття достатньої для руйнування росії форми організованості. Нам не лишають шансів внутрішні політичні успішники та узурпатори.
Позбавити себе росіянських загарбників виявляється простішим, ніж визнати людожерську сутність своєї ріднесенької дИржави. Проявленої взеленськими діячами у всій її ницості та безперспективності.
Сьогодні головне за актуальністю питання в десятків мільонів укранських громадян звучить – коли закінчиться війна?
Але має звучати – коли закінчиться ера правління невігласів та політичної сволоти, що грабують та ґвалтують «носіїв державності», як той пес Патрон ворожі міни…
Олександр Новохацький
Ваша підтримка журналу «Україна» дуже важлива. Підпишіться, щоб отримувати оновлення на електронну пошту. Складіть пожертву на журнал «Україна». Дякуємо!
