Часто, дуже часто мене питають, чого я пишу «ї» там, де їм незвично й не подобається. А я, виявляється, ще в травнї 1992 року в газетї «Слово» детально висвітлив це питання. Передрукую тут з невеликими змінами, бо ж три десятилїття минуло. Не для дискусїй, а просто інформую, що було й подекуди ще є таке мовне явище.
«Слово» (ч.6, 1991 р.) опублїкувало розвідку Богдана Метика з Підгайцїв, що на Тернопольщинї «На захист желехівки». […] Пан Метик у своїй розвідцї навів доволї переконливі докази на користь желехівки, однак з власного досвіду я знаю, що так зване «практичне мовлення» цїлковито ігнорує тверду вимову приголосних перед «і». Це очевидний наслідок впливу росїйської мови.
Як писав вельмишановний професор Бурячок у «Лїтературній Українї» за 26 грудня 1991 року — «Твердість приголосних перед «і» властива чи не всим європейським мовам на захід од української. Звичайно, цього явища не знає мова росїйська, де перед «и», більш-менш відповідного українському «і», всі приголосні пом’якшуються» [кінець цитати].
У цьому ж абзацї відомий мовознавець зазначає, що «…пом’якшення приголосного … вимагає лїтера (й звук) “і”». Тут хотілось би заперечити: далеко не завжди «i» вимагає пом’якшення приголосного перед собою, і за цїєю ознакою українська мова (справжня жива українська мова, а не «мовна практика») належить до «європейських мов на захід від української».
На жаль, через «мовну практику» та «лїтературну» вимову мало хто, навіть серед тих, що виросли в українському мовному середовищі, можуть твердо вимовляти Д, Т, З, С, Л, Н, Ц перед «і», а тим паче — писати в належних випадках після них «желехівську» букву «ї». Легко вимовляють, наприклад, «т» в англійському steel, а от українське «стіл» не дається та й годї. Через те дозволю собі спинитися на деяких порадах щодо практичного вживання желехівки.
Приголосні Д, Т, З, С, Л, Н, Ц вимовляються твердо перед «і», що стоїть на місцї етимологічного «о». На практичний вжиток можна собі запам’ятати простеньке правило: цї приголосні вимовляються твердо (і після них пишеться «і» з однією крапкою) тодї, коли при словозмінї це «і» переходить в «о» або «и».
В усих інших випадках цї приголосні вимовляються м’яко (після них пишеться «ї»), зокрема й тодї, коли «і» при словозмінї переходить в «е».
Звісно, коректнїше було б сформулювати правила пом’якшеної вимови приголосних Д, Т, З, С, Л, Н, Ц перед нинїшнїм правописним «і», але досвід показує, що люди взагалі не розуміють, про що йдеться, як це можна не пом’якшувати Д, Т, З, С, Л, Н, Ц перед «і».
Розширенїше пояснення
Приголосні Д, Т, З, С, Л, Н, Ц вимовляються твердо при чергуваннї «і», яке стоїть у закритому складї, з «о»:
а) при словозмінї:
— ніч – ночі, певність – певності, глід – глоду, сніп – снопа, стіл – стола;
— ніг – нога, осіб – особа, боліт – болото, слів – слово;
— братів – братового, Іванів – Іванового;
— стій – стояти;
б) при словотвореннї: будівник (пор. – будова), підніжжя (пор. – нога), ніжка (нога), північний (ночі), плідний (плоду), добраніч (ночі).
Примітка: Оскільки деякі (будівник, плідний) з перелічених у пунктї б) слів досить важко вимовити, не пом’якшуючи, то я можу не наполягати на їх твердій вимові.
Приголосні Д, Т, З, С, Л, Н, Ц вимовляються твердо перед суфіксом –івк(а), як у географічних назвах (Павлівка, Іванівна, Шепетівка), так і просто в іменниках: ластівка, платівка, готівка, стїннівка тощо.
…при твореннї жіночих патронїмів перед суфіксом –івн(а): Борисівна, Іванівна, Семенівна, Микитівна. Але Василївна, Іллївна, бо Васил’, Ілл’а.
…перед закінченням «і» в множинї прикметників твердої групи: гарні, зелені, дерев’яні, сизі, білі.
…у порядкових числівниках у множинї (крім числівника «третї»): четверті, п’яті, шості, дев’яті, десяті, двадцяті, п’ятдесяті, соті.
…в кількісному числівнику «одна» при відмінюваннї:
Р. однієї
Д. одній
О. однією
М. …одній
…у вказівних займенниках «ті» («оті»), «та» («ота») і при їхньому відмінюваннї:
Однина
Р. тієї
Д. тій
О. тією
М. …тій
та в множинї: ті – тих.
…при утвореннї за допомогою суфікса -івськ- прикметникових форм од іменників, основа яких закінчується на один з приголосних Групи: дїд – дїдівський, син – синівський) та від географічних назв, які мають «о» чи твердий приголосний групи: Іванівка – іванівський, Петропавлівка – Петропавлівський, Сватове – сватівський, Златоуст – златустівський.
…у префіксах віді- (відійшов, відіпхнув, відібрав), оді- (одійшов, одіпхнув, одібрав), ді- (дійшов, дібрав), піді- (підійшов, підіпхнув), зі- (зібрав, зіштовхнув).
Твердо вимовляються цї сїм приголосних перед «і» в словах «тільки», «нігтї» (це вийнятки), «потім» (бо «потому»); у прийменнику «зі» (бо це фонетичний варіант давнішого прийменника «зо».
Тверда вимова зникає при утвореннї дієслів од прикметників твердої групи: білий (білі) – білїти, дерев’яні – дерев’янїти.
Коли іменник у місцевому відмінку однини закінчується на «ї», то приголосний Групи перед ним також вимовляється м’яко: на асфальтї (пор. – асфальтівка), в пузї (пузо).
А щоб набути практичних навичок желехівки, читайте твори Грушевського. Це корисно не тільки в аспектї історичному. А ще, крім мене, такою модифікованою желехівкою пише у Фейсбуцї добродїй Василь Трилїс (Vassyl Trylis).
Олекса Негребецький
На знїмку: видана желехівкою книжка Василя Трилїса.
Ваша підтримка журналу «Україна» дуже важлива. Підпишіться, щоб отримувати оновлення на електронну пошту. Складіть пожертву на журнал «Україна». Дякуємо!
