Ігор Полуектов відповідає Олексієві Толкачову
Про «Крик душі». Ми не будемо «бити ногами» Олексія Толкачова, як він просить у своєму пості. Залишимо ці його прохання психотерапевтам. І навіть не станемо торкатись його звинувачення на адресу військовослужбовців Збройних Сил України, волонтерів, і всіх, хто з 1991 року відбивався від російських атак і спроб захоплення українських територій, як було в Криму в середині 90-х, як було на Тузлі, як було протягом десятиріч економічно-торговельної війни і як є у війні росіян проти українців з 2014 року, що, начебто «Українці заслужили цю війну!»
Набагато цікавіше, що цей «крик душі» — це ж особисте визнання паном Олексієм, що він сам, все його оточення, батьки, діти, родичі, друзі і партнери є, цитую:
«нехлюями, егоїстами, крадіями, моральними деградантами та гниллю», як він сам констатує.
Бо ж кожна людина здатна зробити об’єктивне узагальнення лише відносно того, кого особисто знає, в чиїх «нехлюйстві, егоїзмі, крадійництві, моральному деграданстві та гнилі» особисто переконана, як пан зміг оцінити все своє оточення і себе самого.
На підтвердження, що він саме такий і пише про себе, він навіть виклав цей пост з особистою фотографією.
Далі знову передаємо справу в руки психотерапевтів, бо якщо подібне самобичування публічне і є можливим, то відносно себе особисто, але так назвати всіх своїх родичів, друзів, партнерів і оточення – це мінімум неетично по відношенню до них. Такі речі краще говорити їм в обличчя, а не виносити в публічну площину подібні родинні і «дружні» сторінки та власні проблеми.
Ми також не будемо торкатись теми його совкодрочерства та фейкових совкових ввп, бо кожен, хто жив в ту добу, знає, що навіть найпотрібніших товарів імперія зла виробити була не здатна, дефіцит був буквально всього, черги за тим єдиним неякісним, що «викидали», були на цілі дні. Бо совок міг виробляти ядерні бомби, але не був здатен виробляти якісних ні взяття, ні зубної щітки, ні меблів, нічого, що було потрібне його громадянам. Черги на квартири були на десятиліття, на авто на багато років. Тоді як зараз важко знайти в Україні родину, у якій би не було кілька авто. І не совкового металобрухту, а якісні. Так само і квартири, які ні в яке порівняння не йдуть, і все інше.
Як і порівняння з депресивним совковим Китаєм 90-х залишимо знаючим читачам на посміятись.
Але подобається, що автор посту сміливо бере відповідальність на себе і своє оточення, фактично пише заяву про власний злочин, коли заявляє, що: «Все протринькали, все спустили, розікрали, зруйнували».
Сподіваюсь, що тут він не фігурально мову свою будує і пише не про зруйновані гулаги, примусово-каральні психлікарні, не про Голодомори (три), безкінечні війни, в яких українців посилали «на убой» для виконання «інтернаціонального боргу», все що бцло невід‘ємною частиною фальшивої і наскрізь корумпованої совкової імперії, а саме про факти вчинення ним і його оточенням злочинів за ККУ.
Автор навіть чесно пише, що прикривав всі ці свої власні огидні вияви характеру і дій брехливими лозунгами, дешевим популізмом і розрахунком на найменш думаючих людей, які називав
«Революцією Світогляду», «Омріяна країна» і іншими подібними пустими лозунгами.
Цікаво також, що чесно і відкрито пише про власну профнепридатність та відсутність компетенцій, коли наводить приклад, що він не здатен був організувати комунікацію з людьми, не здатен був побудувати найпростіші процеси на будівництві, тому «найняв турків», які використовуючи ті самі ресурси, тих самих українських водіїв і будівельників, набагато якісніше і краще справлялись з організацією бізнесу, без проблем будували те, що пан Олексій був нездатний.
До речі, українських працівників в світі переважно вважають одними з найбільш якісних і затребуваних. Фактів масових корупційних чи інших подібних дій українців в нормально організованих компаніях чи за кордоном, які б перевищували такі показники працівників інших національностей, не виявлено. Тобто, тут знову пише про щось особисте.
Тут вже фактично розписується не лише у своїх психологічних проблемах і крадівництві, але і у банальній профнепридатності.
Пан Олексій також стверджує, що: «У нас намертво відсутня культура співпраці і вдячності».
Але ж ми всі дуже вдячні йому за цей пост і камінг-аут, який він зробив відносно себе і всього свого оточення. Це цінно і важливо. Дякуємо!
Дуже вдало пан Олексій написав про нікчем, які за рахунок створення постів-хейтів українців набирають тисячі перепостів, як власне от цей його «Крик душі». Бо ж лише описана ним самим людина була здатна написати про своє оточення, але перенести його характеристику і на цілий народ, що всі українці «нехлюі, егоїсти, крадіі, моральні деграданти та гниль».
Автор вважає, що він це може робити, бо аргументує своє право на це тим, що: «У нас процвітає культ хейту. Кожна нікчема охоче самостверджується, принижуючи і ображаючи інших». А значить пан Олексій може так писати не лише про свою родину і оточення, не про себе самого (тут дійсно важко не погодитись), але і накидаючи ці характеристики, що йому здаються природними, і на інших, на цілий український народ, на волонтерів і військовослужбовців ЗСУ, на людей, які десятки років захищають Україну від російської агресії і від таких як пан Олексій, на всіх. Він вважає себе в праві безкарно і не аргументовано хейтити цілий народ і йому норм.
Автору чомусь не подобається, що подібні цьому «Крику душі» токсичні «ідеї» не підтримуються українським народом, так прямо і пише:
«У нас токсичне соціальне середовище. Не підтримають, а затопчуть. Запропонуй ідею — 80% скажуть, що ідея лайно, а вони знають, як краще».
І тут він знову таки правий. Запропонована ним ідея посту — повне лайно. Йому вже більша частина країни напхала куів на лоба, але цього явно недостатньо і буде значно більше, бо подібні його «ідеї» мають набагато яскравіше «вибухати» і отримувати відповідну реакцію й наслідки.
Автор продовжує самокопання, чесно визнаючи, що всі вище описані його помилки мали:
«…результатом…моральної деградації. Кінцевою точкою нашої гнилі».
Також видно, що автор далекий від розуміння процесів в світі. Вище описані його зізнання багато пояснюють про те, чому так сталося і чому його компетенції для будь-яких висновків недостатньо: «Ми — ледь не єдиний народ у світі, що сам собі вільно обирає владу, але на наступний же день починає її хейтити, поливати брудом і знищувати».
Бо просто не знає, що в усіх країнах світу все приблизно так само, ми нічим не виділяємось в цьому плані серед інших народів і частіше за все політичні суперечки в інших країнах набагато жорстокіші, критика влади є нормою і ніякого пієтету перед найманими на роботу політиками бути не може.
Що українці так само, як і всі інші, бувають хороші і такі як пан Олексій, розумні і такі як пан Олексій, компетентні і такі як пан Олексій… Тобто, бувають різні, і відсоток в усіх країнах першого і другого приблизно однаковий, українці точно не є найгіршими в жодній з усіх можливих характеристик. Намагання нав’язати подібну хибну думку — це типовий вияв комплексу меншовартості, яким хворіє пан Олексій і який сильно хоче перенести на всіх українців.
Щоб надати своєму камінг-ауту хоч якийсь сенс і замаскувати його за псевдоінтелектуальниси цитатами, автор раптово видає:
«Східна мудрість каже, що людський дух змінюється лише завдяки потрясінням та катастрофам. Так і з цілими народами…».
Не розуміючи, що нікого ще війна, яку розпочав не цей народ і яка ведеться на його території, не робив ні краще, ні розумніше, ні багатше. Тому тут не варто сподіватись, що ця війна зробить краще, розумнішим чи багатше пана Олексія чи когось іншого.
Війна, яку не ви почали, — це боротьба за виживання і за перемогу над ворогом, шляхом деокупації своїх земель. Все інше — то вже не про війну. Війна нікого не змінить на краще.
І далі він, знову таки, пише самовикривальну істину: «На жаль, поки що зміни демонструє лише невелика частка суспільства, що наче атланти на своїх плечах тримають країну. До всіх інших ще не дійшло…».
Очевидно, що пан Олексій (на фото посту) чесно зізнається, що належить до другої категорії і саме тому так тупить і засмучується, що мусить «кричати» в мережу на себе і про себе.
«А це означає, що війна ще не скоро закінчиться» — бо у нас досі існують подібні пану Олексію люди, які власне і сприяють цьому, так.
Ну, і як же можна було обійти таку нагоду, щоб не запхати в пост російське ІПСО, яке знецінює подвиг військовослужбовців ЗСУ (крім тих його двох спроб вище), не показати всім можливим новим добровольцям чи мобілізованим, що «не варто йти захищати свою країну», бо «самі ж у всьому винні» і:
«Хлопцям на фронті дуже важко. Часто приходить усвідомлення, що те, що вони сьогодні захищають, не вартує жертв».
І що ваше життя з цього моменту нічого не варте, бо ви лише для того всі потрібні, щоб: «вибороти наш шанс на майбутнє», тобто на те, щоб пан Олексій і надалі міг творити дич і писати подібні пости. І для цього, всі військовослужбовці ЗСУ мають, за його думкою:
«Вони кладуть життя за “кривий кущ з колючими шипами” в сподіванні, що той “розквітне трояндами».
Пану Олексію навіть на думку не приходить, що його позиція виглядає для нас як виявив найвищою тупості, недалекоглядності і повного нерозуміння того, що взагалі відбувається і за що йде ця війна.
Але оскільки «Крик душі» був про його власні психологічні проблеми, то можливо все інше він і не старався закласти (крім російського іпсо). Він пише:
«Я не припиню робити те, що роблю».
Це і є найбільшою проблемою України. Якщо б дов&ойоби не називали себе футурологами і не робили всієї тієї фуйні, що самі описали в своєму пості і що я тут розжував докладно, то Україні і українцям було б набагато краще. Було б ідеально, щоб всі наступні ваші «крики», виступи і публікації обмежувались лише прийомами у психотерапевта.
«Давайте дякувати» — повністю підтримую і на вдячність вам за ваші відвертості, я доклав значних зусиль, прочитав всю вашу «ідею» і надав їй тут належну оцінку. Дякую!
