Відсутність діалогу — одна з найчорніших сторінок польсько-українських відносин
Я завжди писав, що ПіС (польська політична, правляча партія Право і Справедливість, хоча вони Безправ’я та Несправедливість) – українофоби. Звісно, на мене українці дивилися як на НЛО, бо ж Польща так допомагає Україні, а президент Дуда сюсюкається, цілується та обнімається з ЗЕ.
Я тоді писав, що то не Польща та ПіС допомагають Україні, а польські українці (в першу чергу), польські органи самоврядування (здебільшого опозиційні для ПіС) та польські спілки (де працюють зазвичай так звані ліваки та ЛГБТ, тобто люди, які з взаємністю ненавидять ПіС).
Було зрозуміло, що при першій нагоді вилізе шило з мішка. І вилазить. Найяскравіший приклад: збіжжя з України. Тут винні й українці, і поляки. А ті поляки, які (за рахунок та зі шкодою польських фермерів) наживаються на біді України (теж українських фермерів) – здебільшого з провладних кіл та кіл наближених до злочинної групи ПіС. З українського боку ті, хто готує документи на збіжжя і відправляє його як технічне (не для харчування людей) – напевне теж мусять бути не з кола фермерів, а з ЗЕко-манди, бо як інакше?
Тобто маємо українофобський ПіС, який конкурує з явно українофобською Конфедерацією, а вибори – восени.
Стрімке зростання підтримки для Конфедерації (з приблизно 5% до 15%) виключно викликане тим, що частині поляків не подобаються українці та польсько-українські міждержавні відносини. Ідеться про історичну пам’ять (а скоріше непам’ять), історичну політику (політику бездіяльності з боку українців), про це я писав, але я цього питання не люблю, бо не маю бажання копирсатися в могилах.
Я вважаю, що українці неправильно реагують на закиди поляків, але не буду цього питання розвивати. Ідеться теж про російську мову громадян України, про виманення (а не легальне отримання) соціальної допомоги, про сплеск певних злочинів (фальшування документів, податкові махінації, фінансові афери), про якi уже давно забули польські правоохоронні органи. Ідеться про п’янство, жлобство та хамство російськомовних.
У підсумку, українці горланять, як страшенно поляки не мають рації в історичній політиці і оцінці фактів (зазвичай це правда), але від криків та волання, або навпаки – замовчування і вдавання, що питання не існує – ситуація не покращується і не покращиться, а стає ще гіршою, що віддзеркалює підтримка виборців Конфедерації, яка може дійти й до 20% і це буде катастрофа.
Зображу те, що пишу, на прикладі пані Оксани Забужко. Пані Забужко – досить палка особа і собі дозволяє писати різні речі, які зачіпають поляків. Пані Забужко була (мабуть, далі є) переконана, що вона собі пише українською і ніхто з поляків цього не знає. Виявилося, що це таки не так. І на зустрічі з читачами пані Забужко в Польщі починають дедалі регулярніше навідуватися гості. Я знаю принаймні про Краків і – що дуже дивно – Познань; дивно, бо познанці та великополяни – дуже спокійні люди і таких дебошів украй не люблять. Це зазвичай дуже молоді поляки, виборці Конфедерації. Вони мають до пані Забужко завжди якесь ФЕ, зазвичай воно висмоктане з пальця, перебільшене, роздуте і необґрунтоване, але пані Забужко певно не до вподоби ті гості.
Але для чого я це пишу? Пишу це, бо пані Забужко (та ті українці і поляки, що організовують ті зустрічі) геть не вміють вирішити цього питання раз і на завжди. Я бачив на відео, що там коїться і це зазвичай виглядає так: пані Забужко сидить розвалена в кріслі з глузливою посмішкою, а її модератори та організатори махають руками і говорять різні речі, яких зміст можна звести до купи як «геть звідси». Тих молодих поляків ніхто не хоче вислухати та їм щось пояснити. А вони приходитимуть і далі і жодна поліція тут не допоможе, бо вони насправжки не коять жодних злочинів. Зустрічі відкриті, не приватні, зазвичай у публічних установах і кожен може прийти і скористатися свободою слова.
Ті молоді, зазвичай дуже чемні опоненти для пані Забужко та її оточення – настирлива муха, яку треба вигнати, або газетою розчавити на стіні. Це неправильно. Від шановної матрони з таким літературним доробком (здається, що вона – найвідоміша українська письменниця в Польщі) можна би очікувати дещо іншої політики щодо своїх неоднодумців.
Мені до пані Забужко як до неба рачки, але я теж маю зустрічі з читачами. На мою зустріч в одному містечку біля Вроцлава, яка була присвячена роману «Маріуполь», прийшов хлопець, який представився польським націонал-шовіністом. Мав кашкет-«мацеївку» з польським орлом і вирішив, що хоче почути від мене, чого я присвячую роман «Азову» і цитую на перших сторінках Бандеру, а також у романі його відбілюю.
До «Азова» поляки ставляться ледь не так само, як до Бандери та УПА. Не можу сказати, що я не злякався, але вирішив, що не буду поводитися так, як пані Забужко та її помічники, бо виникне скандал. Я був до цього хлопця дуже чемним, відповідав на всі питання, толкував йому про українську історію і… Наприкінці виявилося, що ми взагалі однодумці, що він багатьох історичних питань не розумів, і не знав і він розкаже своїм колегам, як це все насправді було. Не було авантури, не було перетягання каната, була культурна розмова, і я людину переконав до свого бачення польсько-української історії.
Відсутність такого діалогу це одна з найчорніших сторінок польсько-українських сучасних відносин. Я гадаю, що частина поляків приділяє історичним питанням забагато уваги, але від них нікуди не дітися. Вони мають право голосувати в виборах і підтримка для Конфедерації мала би лякати не лише мене.
Я їжджу по Польщі зі своєю лекцією «Історія України», де я пояснюю (і ефективно), ким був Бандера та Шухевич, але це мала би бути робота українців, а не моя, нє? А українцям краще запросити якусь українофобську Лузіну, ніж читати лекції про Бандеру. Я на перших сторінках цього роману цитую та «відбілюю» Бандеру і кілька ненависних повідомлень від своїх краян я вже отримав. Але, наголошую, то не я маю з’ясовувати полякам історичні «так склалось».
Я би хотів, аби українці поводилися як шановні матрони та великі мужі, а не ображені дітлахи-вередулі. На це ви маєте підстави. То ви маєте право поставитись до поляків як старший брат, а не навпаки. Ви мали трипільську культуру, ми не мали. Ваша держава старша за нашу. Коли в європейському місті Києві на престолах сиділи державотворці Рюриковичі, на теренах сучасної Великопольщі одягнені в шкури мужики лише шукали дерева, на якому мав сидіти орел, який зупинив Леха з легенди про Леха, Чеха та Руса. І там він осів і побудував городище Гнізно, першу столицю Польщі.
Я завжди казав, що поляки та теперішня влада – це неповажні істерики, святоші, зазвичай неосвічені, я їх називаю «диктатурою темнаків (неуків, невігласів)». Вони посварені з усім світом. З українцями за Бандеру та УПА, нині збіжжя, з Чехами про електростанцію, м’ясо та оковиту, з американцями про телебачення TVN i Байдена, а з росіянами та німцями абсолютно про все минуле, сьогоднішнє та ще і навіть майбутнє. Вони українофоби, німцефоби, русофоби, взагалі світофоби. Вони, хоч святенники, навіть папу Франциска ненавидять, бо він для них запрогресивний.
Я багато разів апелював до українців, щоб вони спокійніше ставилися до поляків, як німці. Як у світі природи. Ви напевне знаєте, хто такий мудрий старий собака і галасливі песики (зазвичай маленькі), які на всіх знічев’я дзявкають. Вони собі гавкають і підстрибують, а що робить старий мудрий собацюра? Сидить і навіть оком не кліпне. О! Це роль для українців. Прочекати польський дзявк.
Любі українці! Ви як нація – старші та мудріші. Ви думаєте, що я кепкую? Ні. В історичному романі («Маслав») польського письменника Крашевського прочитаєте, що коли до польського королівського двору (за часів П’ястів) їхали руські посли, у дворі челядь метушилася в паніці, аби знайти для них якісь срібні ложки, бо самі їли дерев’яними. То у вас завжди було більше пісень, художніх творів і ви маєте (хоча росіяни її частково надкусили) велетенську цивілізаційну спадщину. Ви дивіться на поляків зверхньо і розумно водночас, а не впадайте щоразу в істерику, коли над Віслою хтось щось морозить.
Перед нами передвиборчі місяці. Конфедерація грає своїм «стоп українцізації Польщі» і це, на жаль, плоди приносить. Конфедерація перейме від ПіС частину виборців. Аби стримати цю втечу, ПіСові доведеться трішки грати теж на антиукраїнській ноті. Як їм це виходитиме, побачимо. Не забуваймо водночас, що поляки найбільш русофобські в світі і 95% нашого населення проти війни. Хоча це змінюється, далі підтримка для українців у Польщі – висока.
У підсумку: не дайте себе провокувати, збережіть спокій і не забувайте: ви старший брат, а ми дітвора. Коли виженемо ПіС і не допустимо Конфедерацію до влади, усе зміниться на краще.
