Не варто вважати, що до приходу варягів у Східну Європу тут не існувало державних утворень, зокрема в слов’янських племен. Про них писали мусульманські автори.
Так, перський автор Х ст. аль Масуді у своїй книзі «Промивальні золота» вмістив об’ємний розділ під назвою «Походження слов’ян та їхніх племен. Згадка про слов’ян, місця їхнього проживання, відомості про їхніх царів». Фактично, говорячи про слов’янські племена, автор веде мову про державні утворення, називає їхніх правителів. Серед них, до речі, фігурує Дір (Альдір). Дещо схожі свідчення зустрічаються і в іспано-арабського автора ХІ ст. аль Бакрі.
Ці свідчення мусульманських авторів співзвучні з інформацією «Повісті минулих літ». У цьому літописі йдеться про слов’янські племена Східної Європи. Однак це не тільки етнічні спільноти, а й політичні. Зокрема, описуються їхні звичаї, власне звичаєве право. Говориться також, що вони мали своє княжіння.
Наприклад, звертається увага на князя Кия та його братів Щека й Хорива, які й заснували Київ. Говориться, що Кий ходив до Цесарограда (Константинополя) і його начебто навіть приймав ромейський імператор. Із цього випливало, що в полян була своя держава. При цьому літописець зазначає, що такі держави були і в інших слов’янських племен:
«А по сих братах (тобто Кия, Щека й Хорива – П. К.) почав рід їхній держати княжіння в полян. А в деревлян [було княжіння] своє, а дреговичі [мали] своє, а словени — своє в Новгороді, а другі [сиділи] на [ріці] Полоті, котрі й [називаються] полочанами» .
Щодо варяг, то вони трансформували ті державні утворення, які уже існували на теренах Східної Європи. Принаймні це можна зрозуміти із «Повісті минулих літ». Варяги (переважно скандинави), приходячи в Східну Європу, створювали тут на торгових шляхах свої військово-торгові корпорації з відповідними факторіями.
Останні були «космополітичними» за своїм складом. У них проживало як прийшле варязьке, так і місцеве населення. Правителі цих факторій, маючи військові загони, намагалися зробити данниками місцевий люд. При цьому широко практикувалася работоргівля, яка давала хороші доходи.
Перспективними стало створення таких факторій на балто-чорноморському торговому шляху, чи то, як він називався в «Повісті минулих літ», «шляху з варяг у греки». Варязькі військово-торгові корпорації руйнували створені «природним шляхом» місцеві, відносно мирні державні утворення й творили агресивні військові держави, що базувалися на «грабіжницькій економіці». Саме такі утворення виявилися більш живучими й перспективними, підпорядкувавши «старі» слов’янські держави.
Схоже, у 860-870-их рр. з’явилося дві великі варязькі військово-торгові корпорації на шляху «із варяг у греки», які конкурували між собою. Одна з них дала початок «державі Рюрика» на півночі, друга започаткувала «державу Аскольда й Діра» на півдні.
Перша начебто виникла в результаті «закликання варягів». Хоча це «закликання» видається, радше, міфом, створеним для виправдання варязьких завоювань.
Щодо «держави Аскольда і Діра», то вона з’явилася в результаті завоювання, точніше – відвоювання Полянської землі в хазарів, про що говорить «Повість минулих літ». Схоже, на середину IX ст. ця земля заходилися в сфері впливу Хазарського каганату. Місцеве населення платило данину хазарам, а Київ був торговою факторією на околиці каганату. Аскольду й Діру вдалося підкорити Київ, відвоювавши його в хазарів.
«Держава Рюрика» та «держава Аскольда і Діра» воювали між собою. Це і знайшло відображення в давньоруських літописах. Зрештою, ця боротьба завершилася перемогою першої над другою.
