Повертаючись до концепту Френсіса Фукуями
Френсіс Фукуяма в своїй книзі «Кінець історії і остання людина», опублікованій в 1992 році, доводить, що тріумф ліберального світопорядку, демократії та капіталістичної економіки є логічним фіналом, після якого подальша еволюція форм державної влади неможлива.
Ліберальна демократія, за Фукуямою, перемогла комунізм і фашизм, стала кінцевою точкою ідеологічного розвитку людства і, кажучи сучасною мовою, кращою з управлінських практик.
Але в подальшому найзнаменитіший політолог посткомуністичної епохи Френсіс Фукуяма, був змушений пояснювати свій заголовок.
«Я використовував слово “історія” в гегелівському сенсі, маючи на увазі розвиток і модернізацію, — виправдовувався стенфордський професор у своїй книзі «Ідентичність».
Дійсно — ліберальній демократії ніхто нічого заперечити не міг, але тут вступив в справу фактор цивілізації…
Ось як він бачить «останню людину», яка вважає себе вінцем «кінця історії»:
«Обмеженість ліберального погляду на людину стає більш очевидною, якщо розглянути найбільш типовий продукт ліберального суспільства — новий тип особистості, який згодом стали принизливо називати «буржуа»: людину, зашорену власним безпосереднім самозбереження і матеріальним добробутом, яка цікавиться оточуючими лише в тій мірі, в якій це оточення служить засобом досягнення її особистого благополуччя.
Локківська людина не зобов’язана бути натхнена громадськими ідеалами, патріотизмом або благом інших; як припустив Кант, ліберальне суспільство, може складатися з дияволів, лише аби вони були раціональні.
Незрозуміло, навіщо громадяни ліберальної держави, особливо в його гоббсівському варіанті, взагалі будуть служити в армії і ризикувати життям на війні.
Бо якщо фундаментальне природне право — це право індивіда на самозбереження, то які можуть бути раціональні підстави у індивіда вмирати за свою країну замість того, щоб втекти з грошима і з сім’єю?
Навіть в мирні часи лібералізм Гоббса чи Локка не вказує причин, навіщо кращим людям суспільства вибирати службу суспільству або державі замість приватного життя, присвяченій зароблянню грошей. І незрозуміло навіщо локківській людині брати активну участь в житті свого суспільства, бути щедрим з бідними або навіть приносити жертви, необхідні для утримання власної сім’ї?»
