Водіння Куща на Зелені Свята
Сварицевичі, Дубровицький район, Рівненська область
Це найдавніше дохристиянське дійство, яке дійшло до нас. Воно збереглося єдино лише у відірваному від християнського світу непрохідними лісами та болотами селі Сварицевичі.
Цей день ще називали “Діди”. У суботу палили свічки, а в неділю вдосвіта до лісу йшли Куща збирати. На Кущі — найвродливішій дівчині — вишиванка, весь одяг з прикрасами. Було, й дукачі свої дівчата їй повіддають.
Підпережуть Кущ крайками, позатикають під них гілля берези, клена чи липи. На голову один або й п’ять-шість віночків покладуть, щоб не пізнали, хто ж той Кущ. Тоді вже йдуть з села.
Хлопці Куща оберігають, щоб чужі не обірвали та не забрали гостинці.
В селі кожна хата і подвір’я, прибрані зеленню, зіллям: гілки липи, берези, вкопані в землю.
Господарі з нетерпінням чекають Куща, бо в тих господах, де його не було — чекай усякого лиха.
Першим приходить зранку дитячий Кущ. Діти вступають на подвір’я і співають.
Потім приходить Кущ дівочий, якого водять дівчата.
А ввечері — найстарший Кущ — жіночий. Його водять жінки та бабусі.
По селу ходить багато Кущів, їх може водити, хто хоче. Всі співають ритуальних пісень, а господині обдаровують “Куща”.
Цей обряд дуже нагадує щедрування. В давнину він відбувався одночасно з поминанням душ померлих.
Свято Куща — це своєрідна заборона на нищення дерев, самої природи. В цьому обряді відбилися уявлення про дерево-предок, первісне уподібнення людини предку-дереву. І тому звичай обдарування Куща — це ніби жертва пращурам.
Про вірування, що людина після смерті може перекинутися на дерево, розказують балади.