Від чого залежить успішність реформ у судовій та правоохоронній системі
Віктор Чумак — той, хто при обговоренні тексту С. Гайдая висипав цілу купу запитань: «Хто це має зробити? В який спосіб? Через який легітимний механізм?». Публікуємо текст В. Чумака, в якому він як юрист уявляє собі зміни в судовій та правоохоронній царинах.
* * *
Вікно можливостей побудувати нові інституції в правоохоронній та судовій системі було дуже коротким. З березня по жовтень 2014 року.
Саме тоді після Революції Гідності більшість політиків через страх перед народним гнівом, який ще не давно був реальним на вулицях міст і сіл, приймали саме ті правила які дозволяли змінювати не лише форми інституцій, а і наповнювати їх правильними незалежними від влади людьми.
Найбільш дієвою та ефективною інституцією що була тоді створена, стало НАБУ, а обрання Ситника, було тим максимальним компромісом на який пішов Порошенко, щоб не запустити конкурс по-новому. А він тоді дуже цього хотів.
Далі страх пропав і боротьба за інституції почала точитися не на конкурсах, а за їх умови.
Коли політики створювали такі умови конкурсу, де можна було обрати один із декількох варіантів рішень, підвівши до фінального вибору своїх протеже. І, як правило, не зважати на думку «активної громадськості» чи незалежних міжнародних експертів.
Вищим пілотажем стало створення «громадських організацій», які публічно просували потрібних для влади кандидатів і топили більш-менш незалежних. Владними протеже, як правило, виступали люди з сумнівною репутацією для того, щоб ними можна було керувати.
Так відбувався негативний відбір. В ДБР, перший склад НАЗК, Верховний Суд, далі БЕБ.
Єдиною світлою плямою був відбір суддів ВАКС, де вирішальними голосами були голоси міжнародних експертів. Це була фатальна помилка влади, тому що саме на них сьогодні спирається вся антикорупційна система.
На цьому все. Далі політики взяли під повний контроль механізми проведення «незалежних конкурсів»
Всім нам треба зрозуміти, що поліція, СБУ, прокуратура, НАБУ, суди не живуть відірвано від політичної системи країни.
Вони обираються, призначаються, ліквідовуються, фінансуються через політичні механізми на які впливають Президент, ВР, Кабмін та ін.
Не треба плутати причини та наслідки. Погані суди в нас не тому, що там заводяться погані люди, а тому, що поганих людей туди заводять наші «улюблені» політики, за яких ми голосуємо.
Справедливий суд починається з виборчої урни на виборах президента чи депутата парламенту. А бюлетень туди опускаємо ми.
Від редакції:
Тут було б доречно повністю повторити наш розлогий коментар, поданий під публікацією С. Гайдая. У В. Чумака — ті ж проблеми, що і в Гайдая.
Відмінність між Чумаком і Гайдаєм у тому, що Чумак — правник і політик, а Гайдай — ні. Отже, здавалося б, Чумакові, який у своєму тексті навіть застерігає від плутання причин і наслідків, годилося б усвідомлювати природу й справжні проблеми явища, яке він обговорює. Але ж ні…
В. Чумакові бракує усвідомлення нагальності системних устроєвих змін для України попри навіть те, що декілька років тому проф. Володимир Іваненко у соцмережах намагався підштовхнути Чумака до цього, але марно…
Більше тут:
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.
Donate to Ukraina Journal | Складіть пожертву на журнал «Україна»
