Ангели—Боги в культурах Північно-Чорноморської Атлантиди, Кукутеня — Трипільської цивілізації, Пелазґів, Скіфів, Полян Русі та України
.
АТЛАНТИДА
На теренах Західної Атлантиди – Північно-Західного Причорномор’я виникла перша допотопна землеробська культура – під умовною назвою Годіша, ГУДЕСА, а в Карпатському регіоні – схожа гірська культура АРАТТА.
Слово ‘Годіша’ включає в собі два склади. ‘Го’ – означає ‘бик’, ‘корова’ і міститься в сучасному слові ‘го-в’ядина’. Другий склад слова ‘Годеша’ означає слово ‘деша’ – в сучасному санскриті значить ‘приморська, або приозерна територія’. Також в сучасній англійській мові ‘Goddess’ – це богиня, ‘God’ – означає ‘бог’.
Найкращого розвитку ця культура досягла на низовинних територіях дельт великих річок, де були заплави з родючими грунтами – дельти річок Дунай, Дністер, Піденний Буг, Інгул, Дніпро, Дон, Кубань і др.
В Атлантиді було приручено корову і бика, винайдено парний запряг бика і орання землі за допомою ПЛУГА.
Ця низовинна землеробська цивілізація ( 8 – 6 тисячоліття до нашої ери) була попередницею Шумерської культури і мала схожі традиції. Насамперед обожнювався ‘бик’, який мав назву ‘ГОД’, ‘ГУД’ – а територія за культом бика-Гуда називалась ‘ГОДІСА’, ‘ГУДЕША’.
Пізніше в Шумерській культурі бик також мав назву ‘Гуд’ і вірогідно назва кримських племен ‘готи’, ‘годи’ також пов’язана з назвою бика – ГУД.
А пізніші готські племена – ‘Гепіди’ з Криму потрібно етимологічно виводити від поєднання двох слів – ‘Годи’ і ‘Птахи’. Разом ‘годи і птахи’ дає слово ‘го(д)- пліти’. Від слова ‘год’ залишається префікс ‘го’, а слово ‘гоптліт’ означало в Боспорському царстві Криму – воїн-охоронець. Згодом в Єгипті це слово дало назву країні Єгипет – Гот + птах. Також часточка ‘го’ означає поняття ‘об’єднання’ – ‘егіду’. Це дає поняття ‘Об’єднані ангельським птахом Верхній і Нижній Єгипетський край’. Також від слова Єгипет залишилась назва народності ‘Копти’ – ‘егі-патахи’, ‘егі-патери’ …
.
Другим важливим символом культури Гудеши – був символ першого прототипу ангела – КАЧА, качка.
На сході Індії є штат Одіша, Одріса. Її населення має ім’я ‘Одіші’, ‘ОРІЇ’, а також неофіційну назву – ‘УТКАЛА’. Гербом сучасного штату Одіша є ‘Людина, що приборкала Бика’.
В ті далекі часи ще незатопленої території Чорноморської Атлантиди біля дельт річок основою Культури Землеробства був культ Землі і Води, тобто Культ Підземелля – НАВА. Слово ‘нава’ в санскриті має значення ‘моря’, водної стихії , як наприклад в слові ‘навігація’ – орієнтування на морській території.
Володарем водної стихії, Нави’ були символи ‘Риба’, ‘Короп’, ‘Карп’ – в Шумері’, а також ‘Кача’ – в культурі Західної Атлантиди.
На гротах Кам’яної Могили, яка знаходиться біля м. Мелітополя, є протошумерські клинописні знаки і зображення священної риби ‘КОРОПА, ‘Карпа’. В Україні були племена ‘КАРПИ’ за якими названо гори КАРПАТИ. Назва гір Карпати дала назву гірській культурі – культурі АРАТТИ…
Другим символом Західної Атлантиди племен ‘одіші’, поряд з обожнюванням Бика, була КАЧА (УТКА), бо качка “володіє ” стихією води і прибережного річкового намулу – Володар Водної і Підземної стихії НАВИ. Річковий намул – це родючий грунт, основа землеробства…
В сучасній вірменській мові є подібне до слова ‘кача’ слово ‘ХАЧ’ – на означення ‘Хреста’. А у ведійській культурі стародавньої Індії є богиня жіночої енергії під іменем “Хеші’, яка пов’язана з родючістю землі.
.
КУКУТЕНЬ—ТРИПІЛЬСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ
В Трипільській цивілізації було збережено обожнювання ‘Бика’, ‘Корови’ і ангельського птаха ‘Качки’, як Володаря водної стихії і стихії родючого грунту.
Також виникли поняття Інь і Янь. Інь – представляло культуру території Одіши, а Янь – територію Аратти. Ці два символи відображені на небесному знаку зодіаку Близнята і на трипільських глечиках у вигляді двох вужів…
Культура Одіші і Аратти почала розповсюджуватись із Західної Атлантиди в центр – Крим і у Східну Атлантиду – в родючу низовину, ще не затопленого Азовського моря.
.
ПЕЛАЗГИ
Наступною великою культурою після Трипільської Цивілізації була Культура Пелазгів.
У пелазгів на заміну культа Бика і культа ‘Качки’ прийшло обожнювання Воздушної, Наземної стихії – ЯВИ і обожнювання бога грози – бога Тарга…
Знаковим Ангельським Птахом вони собі обрали Володаря Воздушної і Наземної стихії – ЛЕЛЕКУ. Синонім до слова ‘Лелека’ – Pelargos в старогрецьеій мові, буде санскритське слово ‘КУР’ на означення птаха лелеки.
Також в цей час виникло божество Вітру, Грози і Блискавки – Тарг, Тарга…
Тарга або Тарг (грец. Ταργα) — теонім, відомий з низки графіті, знайдених в Криму на залишках св’ятилища в урочищі Джангуль на півострові Тарханкут, яке датоване II ст. до н. е.[1]
Культура птаха Куру залишила свій слід в Криму і особливо на Закавказзі – тут існувала Закавказька Аратта – вірменська Урарту, на Закавказзі протікає ріка Кура і була культура Картвелі – одного із грузинських племен.
Сьогодні друга назва грузин – ‘Картвелі’ пов’язана з культом птаха Куру і племенами, відомими з Ведійських джерел – племена ‘Кауравів’ , названними так за першопредком КУРУ.
Культура КУРГАНІВ.
До цього переліку можна добавити культ КУРГАНІВ, де слово ‘Кур-ган’ пов’язане зі словом ‘КУР’ на означення ‘курити’, ‘диміти’ і словом ‘ГАН’ на означення ‘вогня’. Також слово ‘кур’ – ‘курити’ означало переселення душі на небо ‘АНГЕЛАМИ-ОХОРОНЦЯМИ’…
Культура спорудження курганів зародилась в часи Кімерійців, до яких належали ‘пелазги’ і пізніше поширилась в часи існування ‘скіфів-сколотів’ по території всієї сучасної України.
На курганах “курили” вогонь, щоб тіло помершого доблесною смертю вождя за допомогою АНГЕЛІВ-ОХОРОНЦІВ переносилось на небо – в ПРАВУ.
Тарга, Таргітай згадується в слов’янській культурі під іменем Тарха Тарховича.
.
Племена СКІФИ-СКОЛОТИ.
Скіфи в якості Ангельського Птаха обрали собі Володаря Небесної стихії ПРАВИ – сонячного птаха СОКОЛА.
Культ Сокола також розповсюдився аж до Єгипту, де Сокіл мав назву – бог ГОР.
Бог ГОР досить довгий час в Єгипті входив в трійцю верховних богів, поряд з Осірісом і Ісідою.
В скіфські часи існували також племена, які зберігали стару традицію і в якості ангельсткого птаха мали образ Лелеки під синонімічним ім’ям – Бож, Бус. Зокрема це стосується князя Божа і його 70 старійшин, яких стратили племена готів під час війни із слов’янськими поеменами.
В Києві на Печерську є легендарне місце на честь князя Божа – Бусова гора і Бусова долина.
.
ПОЛЯНИ РУСІ
Троянські племена Полян, які в давнину жили в Українській ТРОЇ на території сучасного Буго-Дніпровського лиману. Це пізніше ‘поляни’ мігрували на Київщину з Трої і були основою Київської Русі. Вони обрали собі в якості Ангельського Птаха – Лебедя, ЛИБІДЬ – сестру трьох братів Кия, Щека і Хорива.
Птах Лебідь був Володарем Трьох стихій, як і годиться Птаху Трої – Нави, Яви і Прави. Устя ріки Либідь знаходиться біля Дівич-Гори (Трипільська Культура), яка тепер більш відома під назвою Лиса Гора.
Либідь. Легенда про заснування Києва називає Либідь не сестрою, а дочкою князя. За сюжетом, дівчина була прекрасна, як травневе сонце. З усіх країн світу з’їхалися молоді лицарі, князі й королевичі просити її руки. Та княжна й чути не хотіла про весілля. Мовляв, не піду, та й годі. Лицарі й королевичі хотіли звабити княжну своїм багатством, хоробрістю, силою. Не один наклав головою, щоб їй сподобатися, та все даремно. Тоді претенденти порадилися між собою, сіли на своїх коней і роз’їхалися. Більше до неї наречені не приїздили.
А за кілька років князь помер. Розкішний палац перейшов до наступного правителя, і Либідь мала звільнити замок. Вона збудувала собі хатинку за Києвом, на горі, й жила там самотньо. Але сумним видалося молодиці оте чернече життя. Дні й ночі вона плакала. З її сліз утворився струмочок, який згодом став річкою Либідь. А гора, де мешкала княжна, зветься відтоді Дівич-горою.
