А то є Марія Савчин (1925—2013), українська націоналістка, учасниця збройного підпілля ОУН, дружина полковника УПА Василя Галаси (“Орлан”). Двічі тікала з-під арешту.
Захоплена з чоловіком агентурно-бойовою групою МГБ влітку 1953 р. на Хмельниччині. Під пресингом чекістів, що утримували чоловіка та сина, погодилася виїхати з легендованою місією на Захід, але втекла до США.
Написала, можливо, найкращу українську книгу про підпілля “Тисяча доріг”.
Рекомендую.
З коментарів:
Василь Журба: Якби воля Богів, така особистість могла би стати українською “Маргарет Тетчер” а то і перевершила б її. Жінка “скеля”з вродливістю та інтелектуальною довершеністю, котра навіть енкаведистів загіпнотизувала. Думаю, що по роду генетичному (крові) була високоенергетичного походження, чиї величні предки загубились у столітніх лихоліттях.
Світлана Ковтюх: Красиві, освічені українці, з твердими переконаннями. Боже-Боже, яка б нині добірна нація була, якби такі люди на своїй землі мали патріотичних внуків і правнуків. Нині треба ширити інформацію про сіль нашої української нації, знімати фільми. Останнє найкраще впливає на маси.
Ростислав Кос: Її спогади —це шедевр жанру мемуаристики. Особиста сповідь та історична хроніка в одному. Знайшов її книгу з автографом на “Петрівці”, в одній коробці з русскімі дєтєктівамі.
Мар‘яна Гдакович: Сила волі, сила життя в цієї жінки неймовірна. Книга цікава… Таке кіно можна б зняти за книгою – але треба мати свого Ґібсона.
Інтерв’ю з Марією Савчин
У 1940-х була провідницею підпільного юнацтва ОУН у Львові, надрайоновою УЧХ Перемишльщини, зв’язковою референтури Служби Безпеки у Крайовому Проводі ОУН. У підпіллі зустріла Василя Галасу, який у травні 1945-го офіційно став її чоловіком. Галаса (псевдо “Орлан”) був полковником УПА.
За подружжям повсякчас полювали чекісти. У 1944-му Марія, разом з маленьким сином Зеноном перебувала у Кракові. ЇЇ вистежили співробітники МГБ і затримали. Жінка, усвідомлюючи, що дитиною її будуть шантажувати, щоб видала місце перебування чоловіка, а потім відберуть — полишила дитину і втекла. За чутками, малого всиновив начальник місцевої служби безпеки Польщі.
Надалі Марія з чоловіком діяли в підпіллі у Карпатах, на Волині та Поліссі. “Орлан” організовував рейди УПА на Захід. У липні 1948-го Галасу призначили крайовим провідником Північно-Західних українських земель (Волинь і Полісся).
У жовтні 1948-го у Василя і Марії народився син Петро. 11 липня 1953 року Марічку з чоловіком схопила оперативна група МГБ, яка діяла під виглядом повстанців. Подружжя перевезли у київську в’язницю на вулиці Володимирській. Керівництво МГБ запропонувало вислати кур’єра від імені Орлана у США для встановлення контакту із Закордонним Представництвом Української Головної Визвольної Ради.
Василь Галаса погодився лише за умови, що цим кур’єром стане Марічка. Він був впевнений, що його розстріляють, і намагався врятувати дружину.
Заручниками в Україні залишалися їхні родичі, син, та й він сам. Орлана обіцяли звільнити після повернення Марії з Заходу. За змовою Василя Галаси і Марії, вона мала залишитися за кордоном.
Маленького сина Петра Марічка змогла побачити лише з вікна автомобіля перед від’їздом у США 1954-го. Його виховувала двоюрідна сестра Василя на Тернопільщині і хлопчик не знав, що живе у прийомних батьків.
“Орлана” у 1958 році засудили на 10 років ув’язнення, але у 1960-х рр. він був звільнений, хоч постійно перебував під наглядом КДБ.
Василь Галаса одружився вдруге й забрав сина Петра до себе. Марія Савчин виконала свою місію, розповівши на Заході про плани КДБ щодо знищення українських визвольних осередків за кордоном. Їй довелося пройти перевірки й пережити недовіру діаспори.
У 1953 році Марічка емігрувала у США. Там вийшла заміж за Володимира Пискіра і в їхньому шлюбі народилося двоє дітей – Богдан та Лариса. Вона була активною учасницею діяльності громадських організацій української діаспори.
Марія Савчин написала мемуари «Тисяча доріг». Лицарка Бронзового Хреста Заслуги.
[Архів ОУН (АОУН). Ф.32, оп.3, од.зб.72, од.обл.1]
