27 березня 2012 року пішов у далекі світи колега, мій товариш і Вчитель Микола Шудря. Про Миколу Архиповича розповідають, що він був як «ходяча енциклопедія». І це саме так, бо неймовірно багато прочитав, перелистав, дізнався цікавих і незайманих пошуковцями матеріалів, до того ж – на будь-які теми. Але ніколи, ніде і ні з ким не проявлялось у нього нарочите демонстрування знань, чи хизування.
Ця скромна людина, торкнувшись у розмові якоїсь історичної постаті, розповідала спокійно, переконливо, називаючи дати і цифри, повідомляла такі цікаві факти, про які ніколи й не чув і не знав.
На зорі творчого шляху Микола Шудря дав сам собі обіцянку: жодного дня без рядка – латиною це звучить так: nulla dies sine linea. Збулося. За більш ніж півстоліття творчого життя журналіст, письменник і публіцист Микола Архипович Шудря опублікував понад 2500 друків – це в середньому по 10–15 рядків на добу, бо писалися вдень, і, часто бувало, вночі (я перейняв цю творчу манеру трудитися). Автор 120 документальних кіносценаріїв, лауреат Шевченківської премії (1991).
Яким нам запам’ятався Микола Архипович Шудря: рідко скаржився на життєві негаразди, і той, хто з ним спізнався, потрапляв у полон його оптимізму, доброти і незворушної українськості. Колеги й друзі інколи дивувалися з того, над чим сам він не замислювався, бо серед будь-якої аудиторії спілкуючись, не залишав свого україномовного джерела. Ось його слова – воістино національного патріота: «Треба щомиті не лише пам’ятати, а й звіряти кожен крок за українською ідеєю, підносити її, присвячувати їй академічні відчити, наскрізь проникатися нею кожному, впроваджуючи той духовний поклик у політичні справи й економічні звершення. Отоді й спрацює ідея національної державності».
…Письменник Володимир Трохимович Югов (1927 – 2013) своє інтерв’ю з Миколою Шудрею назвав словами Ліни Костенко: «За часом, як за плугом». І справді, вже кимось зібрано «творчий врожай і навіть останні колоски – рядки», здавалося, зібрано, а потім «ішов за часом, як за плугом» Микола Архипович, виорюючи глиби незвіданого чи непоміченого – читаєш і відірватися не можеш, і все це на справжніх історичних фактах. Писав, як свою творчу долю: чесно й по-справжньому правдиво, барвистою українською мовою.
У Миколи Архиповича було чимало друзів, послідовників, тих, кому Шудря неймовірно багато конкретно допоміг знайти свою творчу стежину, радив і сприяв, редагував доробки. Боже, скільки ми з ним передискутували в редакції журналу, у нього вдома, чи, коли по молодості заходили в Спілчанський “Еней”!
У 2015 році я упорядкував есеї та розвідки Миколи Архиповича, завдяки сприяння й дружини – Євгенівни Стефанівни, і випустили солідну книжку найкращих його творів «Яблуко в зерняті» (720 сторінок).
Микола Архипович Шудря – це зразок того, як в одній людині може поєднуватися непересічний талант літературознавця, шевченкознавця, краєзнавця, вченого, журналіста і письменника. Я Вас не забув, мій Учителю. Царство Вам небесне і світла пам’ять!
