Людина стає зрозумілою для самої себе тільки в тому випадку, якщо вона має чіткі світоглядні орієнтири, які дають їй цілісне уявлення про світ, в якому вона існує.
Такі типи світогляду, як міфологія та релігія, що існували в традиційному суспільстві чи наукова картина світу, яка сформувалася в період суспільства Модерну, давали цілісну та внутрішньо несуперечливу картину світу, виходячи з якої, людина могла визначити свою ідентичність.
Почуття ідентичності дозволяла їй розуміти, ким вона є, та дозволяла поєднувати різні прояви її багатогранної особистості, які виникали під час її соціальних інтеракцій з іншими людьми у різних ситуаціях.
Сьогодні принципово інша світоглядна ситуація. Відсутня певна цілісна картина світу і тому у свідомості однієї людини поєднуються різні картини світу. Вже не діють не тільки релігійні догмати, а й навіть доказова база «наукового атеїзму».
Людина вільно оперує з довільними сегментами світоглядів, дискурсів, мов, які зовсім не поєднуються між собою. Кожен можете вірити у що завгодно, вважати себе та інших будь-ким, декларувати що завгодно.
А це породжує кризу ідентичності людини, оскільки ідентичність передбачає цілісність особистості та її суб’єктність по відношенню до зовнішнього світу.
Індивідуалізм досягає своєї критичної межі. Людина настільки «звільняється» від будь-яких форм колективної ідентичності, що поступово перетворюється на «суб’єкто»-постлюдину, внутрішній світ якої позбавлений цілісності настільки, що унеможливлює самоідентифікацію та доцільну діяльність.
