«Народ, який не знає, чи забув своє минуле, не має майбутнього» (Платон).
Скільки українців були змушені залишити батьківщину, щоб не померти з голоду.
На фото – довідка із сільради від 13 вересня 1954 року.
У цій довідці – все. Весь смак комуністично-радянської влади. Надворі – ХХ століття. Вже існують комп’ютери, пральні машини-автомати, збудовані циклотрони та запущені в космос перші ракети.
А в самому центрі Європи – справжнє кріпацтво. Рабство. У самому центрі Європи український мужик не має права без дозволу голови сільради залишити село навіть на один день. Якщо у столиці радянської України цього “громадянина” країни “де так вільно дихає людина” зупинять менти і не матиме цієї довідки, Олександр Петрович Буряк поїде щонайменше на рік ліс валити.
У СРСР рабство було запроваджено 1932 року. Навіщо? А щоби мужики з колгоспного “раю” не бігли. Тому що в колгоспах орали від зорі до зорі, а грошей за цю каторжну працю не платили. І мешкали в колгоспах люди, як на початку ХІХ століття, натуральним господарством. Отримуючи наприкінці року, за кожен відпрацьований день по 1-2 кілограми зерна. А бувало, що й відому постать із трьох пальців.
Зверніть увагу на мету поїздки Олександра Петровича Буряка до Києва. Він не на лікування, не на балет і не до планетарію їде. Він їде по хліб. Село Бабичиха Переяслав-Хмельницького району я в Інтернеті не знайшов – очевидно, внаслідок бурхливої діяльності комуністів воно давно зникло з карти. Але від самого Переяслава до Києва – 87 кілометрів.
І ось мужик їде 80 кілометрів, щоб хліба купити. Тому що у сільській крамниці його немає. Чоловік все життя хліб вирощував під мудрим керівництвом рідної Комуністичної партії. Але не може його вільно придбати.
І на злого Сталіна не спишеш цього злидня і безправ’я, яке в 1920 році прийшло в Україну на багнетах Червоної Армії. Бо вже півтора року лежить труп Сталіна поруч із трупом Леніна. А рабство досі існує. І грошей колгоспнику досі не платять.
Гроші колгоспникам стали платити лише 1966 року. Ну, як платити… На 40 рублів не зашикуєш. Але хоч щось. І навіть пенсію для колгоспників запровадили. Щоправда, своєрідну. Її не держава платила, а колгосп, у якому чоловік працював. Якщо колгосп багатий, то й пенсія була пристойна – 20 рублів. Або навіть 22. На 10 кілограмів знаменитої ковбаси “Докторська”.
А якщо колгоспи бідні, то пенсія була 12 рублів, або навіть 3 рублі. Веселись, мужичина!
А кріпацтво в СРСР було скасовано лише 28 серпня 1974 року. Саме цього року відбувся перший чемпіонат світу з шахів серед комп’ютерних програм, Французький винахідник Роланд Морено запатентував свою першу ідею карти пам’яті, а в США запущено перший супутник зв’язку для GPS.
А через 10 років після визволення колгоспників у СРСР стало зовсім нічого їсти, і він почав розвалюватися…
