Без історій про позашлюбних дітей Романових, Енгельгардтів та Марсіанових. Порушив питання, які ми боялись озвучити з-під совєтської комуністичної облуди. Зокрема:
— чому Шевченки мали інше прізвище — Грушівські?
— чого Катерина Білокур у 20 ст йшла топитись через заборону батька малювати, а Тараса сім’я бідуючих кріпаків віддає навчатись?
— чому Енгельгардт бере хлопчиська, що пас ягнята, до себе в маєток «козачком»?
— а може дідо Шевченка все ж привідкрив секрет, який ми не помітили?
А може, слід було уважно глянути на процеси, що були навколо сім‘ї Шевченка, а не вигадувати конструкції?
