З історії українського морського флоту
Загибель у Новоросійську другого чорноморського дредноута «Імператриця Єкатерина ІІ», на той час вже «Свободная Россія», ще більш необов’язкова і дика. Але перш ніж про це поговорити, ми знову ненадовго відлучимося на Балтику.
Розберемося, за що хвалив Колчак матросів-українців. Після Лютневої революції, яка розпочалася бунтом Волинського полку, а закінчилася зреченням царя Миколи ІІ, виявилося, що фронт тримати нікому. Деморалізовані, розпропагандовані «пораженцями» російські війська «браталися» з німцями й турками та мріяли тільки про те, щоб увіткнути багнети в землю й розійтися по домівках, по дорозі пограбувавши всі турецькі базари та єврейські шинки на шляху. Тимчасовий уряд і командування армії, навіть заколотник генерал Корнілов, як за соломину схопилися за «національні» частини. «Дика дивізія» з кавказьких горців, латиські стрільці й українізовані корпуси виявилися дисциплінованими і боєздатними підрозділами. Не в останню чергу тому, що більшовицькі агітатори не знали мов.
В цьому випадку «українізований корпус» означає трохи не те, що зараз, і стосується 34 корпусу генерал-лейтенанта Скоропадського. Тоді українця ще не треба було навчати української на безкоштовних курсах Тетяни Шептицької, досить було перевести його служити до одної частини з іншими українцями.
Як не дивно, на першим було українізовано Балтійський флот. Що лише доводить, що це ініціатива на Центральної Ради, а Тимчасового уряду. Два лейтенанти, Михайло Білинський і Святослав Шрамченко організували Український військово-революційний штаб Балтфлоту. На відміну від «Союзу офіцерів друзів народу» лейтенанта Шмідта, в нього входило принаймні двоє. Всього ж на Балтфлоті в той час служило 12 тисяч українців, тож насправді симпатиків штабу було більше.
Для порівнння, весь Імператорський флот становив 55 тисяч чоловік. Нехай 25 з них служили на Балтиці. Правдами й неправдами український Штаб добився українізації крейсера «Світлана» й есмінців «Україна» та «Гайдамак». Київська Центральна Рада домовлялася з Керенським про те, що після війни ці кораблі перейдуть на Чорне море й приєднаються до українського флоту.
Забігаючи наперед, скажу, що хоча українські залоги повернулися додому в 1918, крейсер «Світлана», перейменований у «Профінтерн», таки перейшов на Чорноморський флот у 1929 році разом з лінкором «Жовтнева революція». Ніщо не спинить ідеї, час якої настав, як не змінюй виконавців. Її можна тільки втілити.
Білинський і Шрамченко ж в 1918 разом з українізованими командами перебралися на Україну, й обоє долучилися до створення ВМС Української Народної Республіки.
Зокрема, Білинський зрештою очолив 1 Гуцульський полк морської піхоти, який, строго за планами, продовжували формувати навіть тоді, коли Україна втратила вихід до моря. В нього приймали колишніх моряків австро-угорської фльоти та бокарашів-плотогонів з карпатських рік. Михайло Білинський загинув у Другому зимовому поході Дієвої армії УНР у 1921, і зараз його ім’я носить 36-а окрема бригада морської піхоти.
Святослав Шрамченко був ад’ютантом кількох морських міністрів УНР, Української Держави та Директорії. Зробив купу необхідної штабної організаційної роботи, аж до нової форми, знаків розрізнення й звань в українському флоті. Він також один з тих, хто створив новий, Миколайовський, прапор військово-морських сил. Як ми вже писали, в основу лягла хоругва козацького флоту Антона Головатого. Не знаю, чия то була ідея, але саме Шрамченко вивіз прапор з собою в еміграцію. Це дуже дивний стан справ – відсічені від моря більшовиками, а потім Антантою, з чехардою урядів, українські штаби продовжували працювати в надії на швидке повернення до моря. Воно розтягнулося на 70 років, але згодилося все.
Зараз той взірцевий прапор ВМС УНР знаходиться в експозиції Військово-історичного музею в Києві. Це також і сучасний прапор ВМС ЗСУ. Бо в українців нічого не пропадає. Хазяйські діти. Там же, до речі, перевертальники прапора можуть переконатися, жовте чи синє полотнище було згори.
12 жовтня 1917 року на «Світлані» й есмінцях піднято українські прапори. Ця балтійська подія так вразила Чорноморський флот, що українські прапори й сигнали «Хай живе вільна Україна!» було піднято й на багатьох чорноморських кораблях та в портах. Першим на Чорному морі це зробив есмінець «Завидний». Шкода, що це був настільки малий ескадрений міноносець, що в початковому проекті всі офіцери мали жити в одному приміщенні, але під час будівництва корабля в Миколаєві, вони порішали за окремі каюти, хоча довелося винести на верхню палубу камбуз. Також скоротили до 4 кількість торпедних апаратів. Але збільшили до 457-мм їхній калібр. Хай там як, «Завидний» відмовився спускати український прапор після торжеств. І це було нетиповим для дивізіону міноносців у Севастополі, вщент розпрапагандованому більшовиками. Втім, проукраїнською виявилася 2 Бригада лінійних кораблів, в яку входили предредноутні панцерники ЧФ – колишній «Потьомкін» і «Георгій Побідоносець» тощо. Команди 1 Бригади лінійних кораблів, яка знову складалася з двох дредноутів – на початку 1917 з Миколаєва прийшов новий дредноут «Воля» (колишній «Олександр ІІІ») – ніяк не могли вирішити, до розумних їм чи до красивих.
А вже 25 жовтня, як ми пам’ятаємо, балтійські «братішки» наших матросів взяли Зимовий палац і понасирали в усі вази та столові сервізи, що трапилися їм на шляху паркетними залами. Про це потім обережно писали Горький та Шкловський, але в еміграції. Ми ж згадали про ці бойові звичаї росіянців тільки після Бучі. Але після того, як Сергій Ейзеншетейн зняв ще один фільм, «Жовтень», з класичною сценою штурму воріт арки Генерального штабу, якого насправді не було, знову кіношний варіант став офіційною російською історією, без засраних ваз і потрощених винних складів. В ній символічною фігурою став легкий крейсер «Аврора» – щасливий втікач з Цусімської битви в Манілу. За радянським анекдотом цей крейсер виявився найстрашнішою зброєю в історії – один постріл з бакової гармати і 70 років руїни.
Центральна Рада відреагувала на цього «Леніна в Октябрі» Четвертим універсалом, який проголошував повну незалежність Української Народної Республіки, а відтак і підпорядкування їй Чорноморського флоту.
