Чи не знаєте Ви, шановні, що то за червоні цяточки на тілі Речі Посполитої на першому малюнку?
Замойські, Острозькі, Вишневецькі, Збаразькі, Заславські, Корці, Сангушки, Чарторийські, Четвертинські, Радзивіли, Жолкевські, Сапеги, Сенявські, Калиновські, Потоцькі і так далі і так далі…
Це карти земельних володінь магнатів “польських”, а насправді українських, принаймні за походженням, які були найвпливовішими людьми Речі Посполитої. Саме магнати вирішували долю цієї країни. Саме вони попервах організовували оборону України від татар, саме вони організовували перші Січі (адже Байда, він все ж таки князь Вишневецький), саме вони спричинили до “Смутного врємєні” в Московії, постановивши свого ставленика Псевдодимитрія на московський трон. Саме проти них повставало козацтво.
Саме їх позбулось козацтво на Лівобережній Україні, зайнявши замість них панівну ланку в українському суспільстві. Вони, магнати і шляхта, повернулись на Правобережну Україну і продовжили грати панівну роль в цій частині України.
Що ми знаємо про них, про українську шляхту? Наша історична наука так цілковито захопилась козацтвом, що про українську шляхту нам розповідають польські історики, зокрема Генрик Литвин в своїй книзі “З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648)”:
Поляки тепер вважають їх своєю шляхтою і публікують отакі карти їх володінь. Вони пишуть про них книги і вважають своєю гордістю.
Україна ж, продовжуючи соціалістичне трактування істориків-фундаторів (Костомаров, Антонович, Драгоманов, Грушевський) вважає їх гнобителями і зрадниками ідеї державності і своєї православної релігії і не займається ними, “подарувавши” їх Польщі та Литві.
То може пора вже згадати, що вони були теж українцями? Що висока культура українського бароко — це культура впершу чергу шляхетська? Що перехід до уніацтва чи католицизм є “смертним гріхом” тільки з точки зору Російської Православної церкви та “Білого Царя” на Московії? Що українська шляхта інкорпоруючись в суспільство Речі Посполитої зробило гріх не більший, а може навіть і менший, ніж українське старшинство, розчинившись в дворянстві Російської імперії?..
Ось вам перелік родів по релігійних конфесіях. Тут ви можете переконатись, що далеко не всі українські роди “покатоличились”, тому цілковита їх за цю дію зневага аж ніяк не є виправданою:
І. Роди, які цілком перейшли у католицтво:
Аксаки,Чорторийські, Чалецькі, Корецькі, Козеки, Лукомські, Острозькі, Ружинські, Сангушки, Служки, Тишкевичі, Вишневецькі, Заславські, Збаразькі.
II. Роди, які цілком перейшли у кальвінізм або аріанство:
Горностаї, Дорогостайські, Пронські.
III. Роди цілковито православні (не знайдено прикладів переходу в католицтво або протестантизм). До цієї групи включено також роди, члени яких були спорадично пов’язані з унією — біля прізвищ зазначено (У.).
Байбузи, Бережецькі, Братковські, Бжозовські, Бушинські, Бутовичі, Верещаки, Вигури, Вороничі (У.), Гричини, Гавратинські,Гостські, Грузевичі-Нечаї, Горайни (У.), Гуляницькі, Гулковичі-Глібовські, Губинські, Гуменицькі, Дахновичі, Долматовичі, Домбровські, Дешковські, Домонтовичі, Друцькі-Любецькі, Дубницькі, Єрличі, Жабокрицькі, Житинські, Жижемські, Залеські, Зміївські, Золотолинські, Зяловські, Ілляшівські-Котлубаї (У), Капусти, Киселі (У), Кевличі, Клещовські, Кміти-Чорнобильські, Княгининські, Козари, Комарі-Стрілецькі, Коморовські, Копті, Копіївські, Кордиші, Кошки (У), Кожуховські, Красносельські, Кропивницькі, Криницькі, Крушельницькі, Курцевичі-Булиги (У), Кирдановські (Кєрдановські), Лемеші, Левковські, Липленські, Літинські, Ласки, Лозки, Марковичі, Дениски-Матвієвські, Микулинські, Мощеницькі, Некрашевичі, Нападовські, Негребецькі, Новицькі,
Оратовські, Оранські (У), Павші, Пашинські, Пилиповські, Лозняки, Прилуцькі, Раї, Рабштинські, Ратомські, Родкевичі, Сабаровські, Селецькі, Силичі, Слупиці, Соколовські, Сокори, Соловйовські, Солтани, Стецькі, Стрибилі, Стрельницькі, Стрижовські-Кошки, Сущанські-Проскури, Третяки, Трипольські, Тучаницькі, Фурси,
Халаїми, Халепські, Хребтовичі-Богуринські, Хом?яки, Чечелі, Черхавські, Черкеси, Черники, Четвертенські (У), Шандировські, Шашковичі, Щеніївські, Щуровські, Юшковські, Яцковські, Ярошинські, Янчинські, Яловицькі (У).
IV. Уніатські та уніатсько-православні роди:
Бокії, Мишки-Варковські.
V. Роди, де було два чи три віровизнання:
а) католицько-православні; до цієї групи включено і роди, що були тимчасово чи частково уніатськими (У.): Тиші-Биковські, Вільгорські (У.), Воронецькі (У), Вишпольські, Загоровські, Єльці, Корчовські, Лосятинські, Масальські, Олізари-Волчковичі,
Пісочинські, Семашки, Сурини, Тризни (У), Черленковські, Шишки-Ставецькі (У);
б) кальвіністсько- та аріансько-православні: Бабинські, Друцькі-Горські, Немиричі, Ободенські, Пересецькі, Рогозинські, Чапличі-Шпановські;
в) католицько-православно-кальвіністські (аріанські): Бокії, Івашенцевичі-Макаревичі, Мишки-Холоневські.
VI. Серед уже згаданих родів можна зазначити кілька, які були частково пов’язані з протестантським рухом (а також із аріанством) — Бокії, Вишневецькі, Лукомські. (Неформально, тобто офіційно не відкидаючи православ?я, ще й Горські).
VII. Роди, конфесійну належність яких встановити не вдалося: Балакири, Барани, Вороновицькі, Вітинські, Галчиновські, Голаковські, Григоровські, Джуси, Житкевичі, Зубрики, Каркози,Карповські, Корнілови, Короваї, Коташевичі, Козаревські, Козарини, Краснодворські, Кризини, Кублицькі, Мацевичі, Мервинські, Мормули, Носковські, Осталецькі, Пероцькі, Погребинські, Покалевські, Постоловські, Почапинські, Перекладовські, Прежовські, Рахновські, Розсудовські, Румеські, Садовські, Сулимирські, Сінґури, Томковичі, Триіздебські, Турбовські, Якушинські.
