Сьогодні можна вже з впевненістю говорити про існування ЛГБТ-ідеології.
Адже під ідеологією ми розуміємо сукупність певних ідей та орієнтирів, основними завданнями яких є здійснення впливу на окремих індивідів та суспільство в цілому з метою встановлення певного політичного режиму.
На чому базується ЛГБТ-ідеологія:
1) безперешкодно і необмежено вести публічну пропаганду гомо- та транссексуалізму, тобто фактично – здійснювати нав’язування гомосексуалізму людям з гетеросексуальною орієнтацією, в тому числі дітям;
2) руйнування традиційних моральних засад суспільства, моральних сімейних цінностей та основ інституту сім’ї;
3) повна заборона будь-якої, навіть обґрунтованої, критики на їхню адресу та будь-яких їхніх дій;
4) переслідування людей за погляди і переконання щодо порочності і ненормальності гомо- та транссексуалізму, аж до введення кримінальної відповідальності за критику;
5) законодавче виділення ЛГБТ-спільноти як особливої соціальної групи серед решти населення і наділення її привілейованим правовим статусом.
Тобто мова вже йде не про захист прав сексуальних меншин чи толерантне ставлення до них, а про агресивне соціально-психологічне ставлення до осіб, які не поділяють поглядів ЛГБТ або критично відносяться до них.
Це проявляється в тому, що ця ідеологія:
1) спрямована на примус осіб, які не є гомо- чи транссексуалами, визнати правильність/нормальність основних ідей ЛГБТ-ідеології, включаючи головну ідею про те, що гомо- та транссексуальність є соціальною нормою людських відносин;
2) передбачає масований прозелітичний вплив на широкі кола населення (в основному дітей та молодь), при повному і вираженому ігноруванні сексуальної орієнтації, ставлення до гомо- та транссексуалізму та згоди або незгоди бути підданими такому інформаційному впливу;
3) ігнорує приватний простір громадян і їх пріоритетне право на виховання власних дітей;
4) прагне забезпечити використання інструментів і ресурсів держави та міжнародних організацій з метою підтримки та здійсненню примусової пропаганди своєї ідеології, боротьби з особами, які публічно висловлюють критику і несприйняття їх ідей та досягнення визначального впливу в багатьох сферах суспільного життя;
5) передбачає примус до заборони будь-якої критики ЛГБТ-ідеології, а також оцінки будь-яких критичних думок з цього приводу, як «порушень прав» чи «дискримінації».
* * *
Ще одне. Ідея, яка лежить в основі ЛГБТ-ідеології – це те, що «геї такими народжуються». Вона фактично позбавляє цілу групу людей свободи волі в сексуальній сфері. Хто з ким спить – цілком достатня причина. Навіщо розповідати, що ці люди волею безжальної долі приречені спати один з одним?
Люди дорослі, роблять те, що роблять, по добрій волі і нікому не завдають шкоди.
У суспільства ж немає претензій до нудистів – навряд чи хто-небудь в здоровому глузді скаже, що «нудисти такими народжуються». Вони так хочуть – і цього достатньо. Єдиним обмеженням є соціальні рамки – бігати голяка теж треба знати де і коли.
А тут певна поведінка, яку можна спостерігати, досліджувати та оцінювати – підміняється фантомом «орієнтації», яка автоматично блокує всі розмови на цю тему.
До того ж, «якщо це вроджене, значить, зробити людину геєм ніяк не можна», а ось навчити гомосексуальної поведінки дуже навіть можна – але і це залишається поза обговоренням.
І це перешкоджає дослідженням того, що являють собою гомо- та транссексуальні практики і як їх поширення впливає на суспільство. А воно, звичайно, впливає. І може з’ясуватися, що дуже погано.
* * *
Нагадую.
1. Критеріями сексуальної норми є: парність, гетеросексуальність, статева зрілість партнерів, добровільність зв’язку, прагнення до обопільної згоди, відсутність фізичного та морального збитку здоров’ю партнерів та інших осіб.
2. Розладом сексуального уподобання є: будь-яке відхилення від норми в сексуальній поведінці, незалежно від його проявів і характеру, ступеню проявленності та етіологічних факторів. Це поняття включає розлади в сенсі відхилення як від медичних, так і від соціальних норм.
Сергій Чаплиґін
